На Новий рік під звук петарди,
під блиск заманливих гірлянд.
Візьму мольберт , папір і фарби,
покину шум і маскарад.
Вогні бенгальські і бокали,
що віддають криштальний дзвін,
відкрили пам'яті канали,
їй стало тісно серед стін.
Рука сама малює сцени,
чомусь всі сірі й без прикрас,
якісь бліді життєві теми,
і темні смуги довгий час.
Помилки , зради і невдачі,
тут домінують в кольорах,
лиш де не де тона гарячі,
і світлі фарби на полях.
Я зафарбую всі помилки,
а замість них квітник і сад.
І сірий колір , всі сльозинки,
перефарбую на свій лад.
Я замалюю колір зради,
із чорних днів на голубі,
або на кольори помади,
або на промінь на воді.
Колись пекло , колись боліло,
назад немає вороття,
помилки через душу й тіло,
це доля власна , вся моя.
А згадки скачуть серед ночі ,
летять аж іскри з під копит,
моя картина ріже очі ,
бо неприродній колорит.
Нема балансу світла й тіні ,
реальність зовсім не така ,
бо є весна і дні осінні.....
хай не малює більш рука.
Бо мій пейзаж і так — нічого...
це просто ніч , це Новий рік!
Це він розклав всі фарби строго,
із упередженням на світ.
08.03.2009 р.
