Клітинна вірогідність породжує гримаси,
Спорідненність галактик спростовує світи,
Раї ми будували із пилу і пластмаси,
І боженьку просили скоріше увійти.
Щоранку – леза в руки, вишукували вени,
І вірили, що пір‘я травою проросте.
І сипалось безсоння розрізано-стоенне,
А боженька кривився, усе йому не те.
Зіставлення споріднених, не дзвони – маракаси,
Бувають з відокремленням і нутрощі хортів.
Раї просились в келії, а боженька у маси,
Щоби за роги мацати пройдисвітів чортів.
А ми за демократію! За пір‘я під носами!
Ну й що коли зіпсоване – на вигляд золоте.
Наш боженька крутився під нашими ногами,
І мріяв, що конопля нарешті проросте.
А ми саджали фікуси, а ми зривали каси,
Монети підкидали реберцями в супи,
Через плече плювали і корчили гримаси,
Очікували грошей, як снилися клопи.
А спогади галактик штурмують хмарочоси,
І яблуками сипляться комети і зірки.
А боженька зіщулився, лишився голий-босий...
Дитя годує сонце з маленької руки.
