Ні, я не зраджую тобі
Думками, поглядом і снами,
Бо знаю точно, він – не ти,
Бо віє холод між тілами.
Бо якось поруч щось не те:
Вогню немає і запалу,
Бо надто вже тверде плече,
А ніжності в очах так мало.
Ні, я не зраджую тобі,
Бо поруч вже давно тебе немає.
Та, як підозрювана на суді,
В руках біленьку хусточку зминаю.
А серце все вогнем горить.
По шкірі пробігає холод,
Бо ти знов відродив на мить
Давно забутий дикий голод.
Ні, я не зраджую тобі,
Хоч знаєш, скільки інших
Було в буремному житті?!
Тепер чомусь не треба більше.
Немає сил щось рятувати,
І сподіватися не хочу.
Не хочу я тебе втрачати,
Хоча, здається, вже й не зможу.