це наче дотик до зіниці
і стерто з пам*яті усі дрібниці
у "синій пляшці" я спустошую всю каву
колись від себе навіть цього не чекала
і кожен ранок пахне цигарками й шоколадом
цей кожен ранок час відрази
я зчитую й ковтаю всі слова Мар*яни Савки
це наче писано про мене, в Бостоні,
у ніч...
закрию очі. навіть вже не клич.
ти мачо стертий моїми дзвінкими каблуками,
і кольорова гама поцілунків вже розвіялась між нами
Пішла у ніч. І колія трамваю пд ногами.
Я відтинаю "нашу Осінь"!
І глибоко вдихаю...
12.09.09 майже вечірнє.