Ішов Павло через поле, якось із роботи
Від скірти, біля села, лис вибіг напроти.
Павло кинувся, чимдуш, лиса доганяти,
Довго бігати прийшлося, щоб його піймати.
Замотаного у фуфайці доставив додому,
Закрив в клітку для кролів, вкинувши соломи.
Похвалитися покликав - матір, бабу й діда
Також, щоб утерти носа - мисливця сусіда.
Оглянувши, сусід мовив: " Він хворий, напевно,
Мутні очі й кволий дуже - лис мабуть скаженний ".
Вже на другий день лікарі давали уколи,
А вони такі болючі - наче жалять бджоли.
Їх кололи в животи, щоб не було сказу
Не одного, як завжди - по сорок відразу.
Прокололи Павла й матір, старих бабу й діда
Безневинно пострадала і сім'я сусіда.
Більше всіх це баба й дід, від болю стогнали
" Де ти взявся із цим лисом!? " - на внука кричали.
Отаке було Павлові, гірше не буває,
Намотайте теж на вуса, хто цього не знає!
