Ой, Боже мій милий, з високого неба
Вислухай молитву мою.
Возьми мою душу на небо,
А тіло в сирую землю.
Насипте на мене високу могилу –
Травою вона заросте.
Посадіть ви на неї червону калину –
Вона навесні розцвіте.
Пташки будуть до неї прилітати
І будуть калину клювать.
А я, сиротина, як в полі билина,
Там буду один спочивать.
Колись мої ніжки по світу ходили,
Так бистро года пролетять.
Колись мої ручки так тяжко робили,
А зараз лежать на грудях.
Колись мої глазки так зорко гляділи,
А зараз закриті лежать.
Як тяжко лягати в сирую земельку,
І більше родних не видать.
А ви, мої рідні, знайомі і близькі,
Приходьте мене навіщать.
Червону калину на моїй могилі
Своїми сльозьми поливать.
(пісню співали на поминальному обіді після поховання)
