Розумієм одне одного на пів- видиху,
Я на кухні, а ти в інтернеті,
І між нами зв'язок не видимий,
Почуття стабільні, немає злетів.
Та рано чи пізно, я знаю точно,-
Нам набридне самотність разОм,
Наше кохання-це просто звичка,
І вже не дмухне в обличчя озон.
Ти говори зі мною, говори...
Сьогодні зорі падають згори.
Замри і пригорнись.Я чую тишу-
Ти не говориш, ти мовчиш
Ти дивився благально в очі,
Ти був уважним і милим,
Але ж не приходив у сни щоночі,
Мені шкода тебе, хоч я сильна.
Здогадка раптово з'явилась в мені-
А може ти принц, яких не буває,
Чому я не можу сказати "ні"?
Це кохання – жалість, тепер я знаю.
