Відпусти мене, доле, залиш,
Я в багатство твоє не вірю,
Не тримай мою душу, облиш.
Краще тіло обвий лютим змієм.
Не правдиві всі раді слова,
Бо безодня їм шлях - більш нічого,
Хай зійде в серці віри зоря,
Відпусти мене, доле, до Бога.
Алфавіти вивчаєм щодня,
Чужі звуки за рідні прийняли,
І релігія вже не свята,
Сто богів розжилися удало.
Кажуть, доля дала власний дім,
А до нього - дітей і достаток,
Чи гордяться нажитим усім,
І за все Будді дякують свято.
Скільки термінів! Карма, інь-янь,
Була б довга й широка розмова,
Та знайди з пекла шлях іще, встань,
Відчини свою віру для Бога.
Недарма ж бо Ісус помирав,
Тебе бачити хоче він щиро,
Він на тебе так вірно чекав,
Будь пророком любові і миру.
Милий Господи, всім нам пробач,
Зупини грішну течію віку,
Бо не хочемо бачити плач,
Віра в тебе не знає хай ліку.
