Вже звичайний початок для оди тривозі,
Слова і натхнення приніс некролог.
Вмирають тру-люди в квартирах, в дорозі.
У шоці від цього я рвався і дох.
Анафемою поп-культури зацькували лицаря,
Де видавить він очі від позору.
Якими ж були ті слова ницими,
Як покидали язикатого рота нору.
Як поглиналась матерія,
Під стереотипами недогромадян.
І кого вже навчить містерія?
Кращий наставник ентеогенний дурман.