Я забуду що сьогодні осінь.
Коси небесні розчесані вітром,
грайливо лоскочуть просінь...
А ти вже поруч, ба який спритний...
Я назбирала затишних обіймів
на кожен день, немов обновки.
Щоб надягати пам"ять взимку
На мерзнучу себе безтебну і безцьомну.
Зігрій мене, вклади у кошик силу,
Я приховаю у чулан суничний джем,
і мушлю заховаю - скарб невинний,
і діжечку з весняним, говірким дощем.
У гардероб сховаю твої мрії теплі,
якими зимної пори мене, немов малечу
замотаєш. І заспіваєш про ті землі,
де весело меди течуть у глечик.
Я десь прокинуся в Афінах древніх,
в обіймах запального басилея*...
І я забуду про осінні дні непевні,
тебе цілую я на сонячній алеї...
*Басилей, басилевс (греч. basileus), в Древней Греции в микенскую эпоху - обладавший военной, жреческой и судебной властью; первоначально избирался, позднее наследовал власть. В Афинах после отмены царской власти (по традиции, в II в. до н. э.) термин «Басилей» применялся для обозначения второго архонта, в Спарте - как один из титулов царей, в эллинистических государствах - как наименование монархов.
18.09.2010р.
