ти пробач...
я сьогодні якась неспокійна -
завиваюсь у смуток,
то стискаюсь в кулак
і, забившись в куток,
перечитую мантри,
переховую глибше,
все глибше свій страх.
я боюся!
до болю у грудях боюся,
що прокинусь, а поруч не ти -
лиш стіна...
[холод холодом ріже
і зціплює зуби>
я боюся лишитись без тебе,
одна...
тайкома білоока зима
виїдає
витискає
видавлює
з пальців життя.
роздягаюсь в зіницях
твоїх
й завмираю,
боячись захлинутись
в обіймах
ловця.
чорно-білі сліди
чорно-білим лукавством
в неприборканих снах
залишають рубці.
я боюся,
а раптом холодного ранку
не відчую
під серцем
твоєї
руки...
__________________________________________________________________
Я боюся!
боятись - гірка насолода;
затуляти думки
від настирних химер;
це так звично
для мене,
коли взимку
негода
світ частує
нестерпно-холодним
дощем....
ну да, я согласен. Глупо говорить, что и я никогда не боялся. Но продолжительно бояться не выходит - вот в чём дело. Неизбежно самопрезрение. Ну у меня так.
little black відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
страх...просто емоція...
вчуся жити не емоціями, а розумом...виходить погано, але стараюсссь...