Так несподівано: мороз і снігопад...
Осінній сум тепер немає значень,
Бо ми не в силах променів побачить
Серед завії, грейдерів, лопат.
Пухнастий невагомий сніговій...
Світ заплітає біле павутиння,
І кучугури білі попідтинню –
Холодним поглядом з-під білих-білих вій.
Дерева привидами. Куряться дими.
Між небом і землею – ні різниці.
Давно вже обрію надхмар’я біле сниться,
І сниться небо хмарам там, де ми.
5.12.2010
вітаю Вас, дорога пані Олено! Пробачте, інколи так хочеться не просто слова - слова цілющого; от і заглядаю до Вас на сторінку. Ваші вірші заспокоюють; але й надихають а Ваша багата мова збагачує і Читача. Дякую Вам! Дякую за ще одну приємну зустріч (так тут вже повелося: читати вірш - все-одно що повстрічати Автора)
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володю! В нас радість від зустрічі взаємна. Відразу шукаю імена (прізвища людей, яких встигла полюбити), а потім інші. Це неначе з відомого "встретил старого друга?" Якщо те, що ти пишеш, вірно (я в це щиро вірю!), то я рада принести тобі хвильку задоволення. Успіхів!!!