у баченні нічого
нічого я не бачу
втрачаю я
смак до відчуттів...
незбагнене бажання знищити свій біль
і свій гнів...
пробач мені себе
завжди таке бува зі мною
нічний сновида чекає вже мій страх
а жах
ну зовсім не бере сьогодні птах
дах мого життя...
він скляний...
крізь нього видно зорі...
і неба безкрайнього блакить...
зігрій мне вода..
прошу тебе...
подаруй мені забуття...
у твоєму рідкому тілі розчинюсь я
і зникну...
ніхто і не помітить
звикну...
....
...
..
.
