Мій ревізор душі заплутався у числах,
Замальовував картини Пікасо.
І по щоці стікало порване намисто,
Душі моєї спрагле джерело.
Незрозумілі кадри літа й загорілі дітлахи.
Від спраи умирали сонячні птахи.
Сплітали вирій й відлітали в даль,
Залишивши в моїх очах чорну вуаль...