Здається, якби крила мала
І над землею я літала,
То, може, десь, колись в дубравах
Знайшла б скарби собі і славу.
Але сценарій пише доля,
Тож камінці жнивного поля
Збирати й мій вже час настав
Серед усіх буденних справ.
Ось цей, великий і прозорий, ―
Це дім мій світлий і просторий.
На іншім ніби позолота.
Звичайно, це моя робота.
Ось двійко, ніби чудо-квіти, ―
Це мої любі, милі діти.
А ці камінчики маленькі –
Мої внучатка веселенькі.
А ще ось теплі, як земля.
Та це ж уся моя рідня!
Міцні камінчики в руці –
Звичайно, це товариші.
А ось останній і найбільший –
Мабуть,талант писати вірші.
Виходить, я дуже багата.
Навіщо мені щось шукати?
Усе, що треба, я вже маю.
Скарби в руках своїх тримаю.
