Гладить вітер китяги колосся,
Гріє сонце воду у Дніпрі,
Верби віття опустили, мов волосся,
І летять у вирій журавлі…
Стоголосо трави шепчуть в полі,
В тисячі ромашкових очей
Зазирає небо, чисте як ніколи,
В серце маків – чорний шовк ночей!
Я тебе люблю, мій рідний краю,
За красу, що зберігаєш нам, -
За пташок у лісі галасливу зграю,
За озер уранішній туман…
Цвіт черемхи і акацій, липи,
Яблунь, вишень і каштанів цвіт…
За річки, за гори, за долини,
За безкраї обрії морів!
Ти – прекрасна, рідна Україно,
Наречена наче під вінцем!
Біла хатка, мова солов’їна,
Хліб із печі, молоко і мед!
Босоногі діти по калюжах,
В полі – жито і комбайнів гул…
Я тебе одну кохаю дуже,
Іншої такої не знайду!!!
06.07.2011 року
Може й не дуже складно, зате прекрасно,патріотично/не полюбляю цього слова/і щиро. Дякую! Не вмре ще Україна,поки її люблять такі гарні і розумні/!/ дівчата.
скрипалька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може й не дуже складно, зате прекрасно,патріотично/не полюбляю цього слова/і щиро. Дякую! Не вмре ще Україна,поки її люблять такі гарні і розумні/!/ дівчата. 
