Плачуть вікна тролейбусів,
чиї сльози стікають у ріки,
що течуть по асфальту;
Добре, що сльози їхні,
а не мої;
Та навіщо мені плакати-тебе ж уже немає!
Та і не буде...
Ти мене покинув-
у холодній кімнаті...
одну...
А казав що кохану...
Та навіщо я кажу тобі це?!
Якби це можно було
прожити все з нової сторінки?
Та Бог нам тільки шанс один дає...
І знову все спочатку:
Я їду кудись-
Плачуть вікна тролейбусів,
чиї сльози стікають у ріки,
що течуть по асфальту;
Адже це добре, що сльози їхні,
а не мої...
́́́́
