Розспівалась Весна.
І від чого б то їй так радіти?
Знавісніла вона?
Може, винен розбурханий Вітер?
Може, чиюсь любов
Ненароком вона підхопила
І сказилася, бо
У кохання нестримані крила.
О, любовний екстаз!
Їй би з кимось його розділити.
Де ж омріяний князь,
Полум'яний і несамовитий?
У далекі краї
Їй дорогу показують карти.
Потягнуло її
Незнайомця таки розшукати!
Кожну ніч уві сні
Заціловує любчика свого.
Може, й він знавіснів,
Рушив теж у далеку дорогу?
Ох! Весна у місцях
Найвіддаленіших побувала.
Але де княжий стяг?
Де щит, меч, булава і забрало?
Ох! Немає ніде!
І Весна заридала від горя.
Ну чому ж не знайде?
Звідки в князя така непокора?
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
А що князь поробля?
Він тихцем заховався у квіти.
І не дарма: здаля
Дріботить розтанцьоване Літо...
