Якось ти їй сказав,
що хочеш щоб вона змінилась -
зняла весь пірсинг
й не думала про дреди.
Вона, звичайно, розізлилась,
бо ти хотів, щоб каблуками замінила свої кеди.
І дошкуляв тобі її
занадто гучний rock,
і її любимі аніме-косплеї,
те, що вживає алкоголь,
та її дивні друзі-геї.
Ти не любив її вірші,
і не розумів її бажань...
не розумів чому вона кохає тишу,
й не помічав її страждань.
Ти давив її вульгарним репом,
хотів щоб курила лиш парламент,
щоб частіше одягала плаття,
щоб замість олд скулу на попереку був орнамент.
Ти хотів, щоб вона була, як інші,
щоб їй вслід ніхто не озирався.
Хотів щоб була лиш твоєю,
а сам у вірності її ввагався.
Але ж покохав ти її, ту
божевільну і незрозумілу,
з яскраво пофарбованим волоссям,
яка сніданки готувала так невміло,
в думках якої звучить двоголосся.
Їй байдуже до технічного прогресу,
й її цікавить дійсно ранкова преса,
й її, не дуже схожу на принцесу.
Яка мораль?
Тебе вона сприймає,
і слухає з тобою реп,
бо вона ніби то кохає.
Її влаштовує твоє вбрання,
твоя зачіска та звички.
У світі вона така одна,
і плює на всякі там дрібнички.
Їй баждуже чи куриш ти траву,
вона любить тебе,
а не твої легені.
Їй байдуже чи ти святий,
і що тече у твоїй вені.
Вона не раб твій,
а тим більше не власність,
у неї власний стиль -
її власна безстрашність.
Ти можеш бути її чоловіком,
але ніколи не станеш її богом,
її преконання не пройдуть із віком,
а ти можеш залишитися за порогом.
ID:
281848
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.09.2011 17:37:01
© дата внесення змiн: 21.09.2011 17:37:01
автор: Ксенія Завальнюк
Вкажіть причину вашої скарги
|