ти не там, де світло відкриває очі,
ти забула, як це - вештатись щоночі
в пошуках слідів, що ведуть до раю,
там де і ночей наче не буває...
ти не тут, де ми, ранком починаєм
наш найперший день чи не той, не знаю,
в пошуках слідів, що лишаєш знову,
там де дивний хрест - наші дві дороги...
ти не...
десь ти є, тільки відчувати
щоб щодня тебе поночі чекати
на пустім шляху, де слідів сторічних
вже давно нема...
певно, можна вічно...
