Канон — музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору чи ансамблю, які вступають послідовно один за одним.
========================
Мазур Наталя
Забери мене
День у морок сховався неначе.
Чуєш, милий, як серденько плаче.
Без обіймів палких і гарячих
Линуть дні. Дуже важко мені.
На дворі задощило і мряка.
Небо плаче і я хочу плакать.
Сльози, як краплі, падають м’яко.
Все неначе у сні.
Я благаю.
Заклинаю.
Забери мене,
Хай мій біль мине.
Забери мене з собою,
Щоб не зналося з журбою,
Моє серце,
Моє серце.
Щоб палало від кохання,
Ти любов моя остання,
Подаруй мені світання,
Зачаруй мене зізнанням,
Ніби вперше,
Ніби вперше.
Хай всміхнуться нам радісно квіти,
Я тебе буду завжди любити,
Бо для мене найкращий у світі
Тільки ти. Не барися прийти.
Наша доля гаптується в небі,
Я лебідка, ти мій білий лебідь.
Все що буде, то значить так треба,
Вже нема самоти.
Я благаю.
Заклинаю.
Забери мене,
Хай мій біль мине.
Забери мене з собою,
Щоб не зналося з журбою,
Моє серце,
Моє серце.
Щоб палало від кохання,
Ти любов моя остання,
Подаруй мені світання,
Зачаруй мене зізнанням,
Ніби вперше,
Ніби вперше.
==========================
АнГеЛіНа
Діалог осені з зимою
– Не тримай так довго моє тепле серце
У своїх вічно-холодних руках.
Може-бо злякатись, впасти і розбитись,
Наче поцілений кулею птах.
Може бути вбитим холодом зимовим –
Стане крижиною й не оживе…
Але я ще хочу жити, бавитися жовтим листом…
Я благаю, не вбивай…
– Довго лукавила, всі літні правила
Ніби й непомітно встигла замінити,
Щоби сонця-літа більше на впустити.
Та твій час не безкінечний, тому сльози недоречні.
Досить часом гратись, я благаю! На землі не буде вічно Раю!
Добре суть моїх всіх дій ти знаєш, не дарма тебе випроводжаю
В осінь…
– Чому так безжально, чому безсердечно
Гониш мене, смертоносна, назад?
Як же я покину, як безслідно зникну,
Коли ворожить ще скрізь листопад?
Може ти, ласкаво, щедрая на серце,
Ніч хоч одну подаруєш мені?
Бо мені так страшно гинуть, гнаною вітрами в спину…
Так прошу я, подаруй…
- Просиш у мене ти дару і доброти…
Скинь нарешті маски! Геть ту штучну ласку!
Бо ніхто ще часу не просив ні разу!
В моїм серці кров холодна, а в очах пуста безодня,
Де ж добро взялося в мене? Смішно! Не чекай дарунку – я ж бо грішна!
Термін дії твій скінчитись має, тож тебе ще ґречно я прохаю:
«Зникни!»
Рада, пане Вікторе, що мої рядочки вам прийшлися до душі. Працюючи над ними, багато раз прослухала музичний твір. Хотілося вірно розставити акценти в словах, відповідно до музики. Тішуся тим, що це мені вдалося. Тому що це є мій дебют в написанні слів на задану музичну тему.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, і не просту мелодію Ви взяли для дебюту, пані Наталю! Після того, як Ви з нею впоралися, до решти можна придумувати тексти з легкістю.
А я вже таких складних для віршування мелодій не ставитиму.
Мені так сподобалась мелодія...
Навіть схотілося самій створити якийсь текст до неї...
Але це буде нескоро, бо зараз я готуюся до олімпіади, що буде в суботу...
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бажажаю Вам першого місця на олімпіаді!
А мелодія нікуди не дінеться!
