Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Та що «Пари́жзькі»… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Оксана Пронюк, 26.11.2011 - 21:08
Вірно ти діагностуєш,Вірно кажеш в очі, маєм долю як приблуду, догризають воші... або Оченята правди сині-сині, Ті що мама дала цій дівчині, Повні Неба, волі й непокори - не спиняй коня, українська доне! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мчиться кінь, такий стогривий!Утіка з вудил! Та шкода що не стокрилий, Вибився із сил... Мильна спина кокоїжить... Власий, хижий пан Пальці до губів вже слинить І свистить аркан!... ************Дякую, Світанку,за ту твою щирість... Наталя Данилюк, 26.11.2011 - 18:07
Філософська річ,Лесю! Як змістовно Ви вмієте все це передати-не перестаю дивуватися.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Болить, люба Наталю!!! Як же інколи болить нестерпно...********** Дякую сердешно за розуміння... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То ж і надихнулася мабуть десь трохи Вашим словом...Вам дякую!!! ****** Безмежно рада Вашому візиту... |
|
|