Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Самотність лікує?. . - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо маєте бажання коментувати, то робіть це, принаймні, достойно!Даруйте за різкість... Але не зрозуміла суті жодного з Ваших коментів... Христина, 28.11.2011 - 23:43
Дуже гарно, просто неможу нічого більше сказати , браво. і я вас розумію...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Ви так багато сказали отим "просто неможу нічого більше сказати "!!! Дякую Вам, дорога...
Г. Король, 28.11.2011 - 21:25
Лесю! Ви так багато вкладаєте живого почуття у вірші. Їх не можна просто читати, вони затягують у свій простір і змушують співпереживати
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам вдячна, шановний, за співпережиття... *********Хоча знаєте, вже роками шукаю відповідь на питання: чи може бути вірш почуттям? І вичерпної - не знаходжу... Наталя Данилюк, 28.11.2011 - 00:01
Хто зе́рна надії не сіяв,А потім реп’ях не збирав…-золоті слова. Неправда! Ти чуєш? Неправда!!! Не зцілює самість серця!!! -ці останні рядки такі промовисті,як звук натягнутої струни...Прекрасна лірика-мудра і глибока. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, люба Наталю!!! Сердешно дякую!!! Що розумієте моє серце з півслова...з півстуку... з півоберту!!! Вдячна Богові за щастя - знати Вас!!!
Оксана Пронюк, 27.11.2011 - 20:46
самотність...мовчу, бо не віршує моє слово, здається котимось невпинно в її лоно... тому й пошарпані, нездійснені, розбиті... Чи бракне віри? Чи ми закриті?... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Закриті - оце вже точно!!! До всього... За стіною своєї неповторності...********* Дякую щиро.... Юхниця Євген, 27.11.2011 - 19:36
Не існує самодостатніх? Може й так. Дай Боже, щоб у Вас рідні такими не народжувались. Знаю де-кілька сімей, де діти народидися самодостатніми(не плутати з егоїзмом) а батьки - товаришеві, коалиційні, спількувальні, щирі у цьому... Ото трагедія, як бітьки продовжують " соціалізувати" дитину))) Та, все, мабуть, досить, з Вашого дозволу, дискусій, відволікаємось від дітей, поезії і недільних обов,язків вечірніх))) Настрою Вам!!!) З пов Євгений Юхниця
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від душі - того ж самого!!!Юхниця Євген, 27.11.2011 - 19:30
Писав-писав, і пропало. Перше - звичайно так! Чи погоджуюсь, що поезія - почуття? Це питання Ваше - з очікуванною відповіддю! Та почуття теж можна вислововути "по свому" - пищати, чи матюкатися, наприклад...Мінерали на шляху до ювелірної ролі почуттів - проходять безліч стадій огранок...щоб буди - елегантними і спийнятливими, а не тому, що просто серцем...Наприклад, публіка, у Парижі, чекає почуттів у 20-45 у сприйнятливих зрозумілих жестах і словах, а не просто "від серця" бедуїна з Африки, яуий мичить, чи здирає від почуттів шкіру козлам і верблюдам(метафора) Тому, 1 на шляху до сприйняття - прийдеться стати і елегантним у висловах і точним, щоб зображення почуття ні в кого не викликало й толіки "неповірення", огиди, нерозуміння, чи несприйняття взагалі. (Пишу Вам особисті таємниці, хоча Ви їх і краще мене знаєте!) Ось))) старався)))
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
1. А що чекає публіка в Україні?чи це для Вас - не показник? (Африка???) 2. Щодо всього іншого - так... згода... Але ж "мичання" - поняття відносне...(Пригадайте... ну хоча б Ван Гога...(може це - вже й занадто образно...)) 3. Ювелірна роль почуттів - прочитайте ще раз цю фразу (для себе)... Скажу інше: ми уповаємося підперними творіннями шизофреніків і різно-нюхачів (самі ж знаєте)... Це історично... І вже - невиправно... А потім - розсосолено-пересолено... Це - відточеність слова? А все ж - відточеність! 4. Відносність,суєта суєт... Тління... Загорання? Зрештою - вмирання... Трохи песи... Але що вже вдієш? Шана Вам... Юхниця Євген, 27.11.2011 - 19:02
І ще(підказка) у останньому рефрену - рядки за "самодостатність" - говорять, що Ви її не дуже розумієте...(думаю, їх можна буде змінити, як захочете) Самодостатність - це риса від народження, коли присутність іншого поруч - гальмує розвиток певної людини. Такі люди є, знає по собі(сам такий), і тільки у самотності, ти , нарешті починаєш йти вперед, а поряд з іншими - наче проживаєш життя сторонніх...Хоча, самотність, звичайно, не має бути весьчасна!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І знову ж... Самодостатність - це самодостатність!!! Її не треба розуміти - її треба мати в собі!!! Нести - як священне начало досконалості власного само-Я!!!******** Не розумію??? О, шановний Євгене!!! Знаю її!!! Знаю її!!! Тому - й так... Тут - не літературність, тут - життя!!! Пережите, але чи віджите??? ********* І ще щодо неї - самодостатності... Самодостатніх людей АБСОЛЮТНО немає!!! Просто не всі хочуть самозаглибитись і пошукати... А поверхнево? Можна назватись і здатись і Божеством!!! ******** І щодо самотності... Це - насправді було не оправдання... А, швидше - точка зору... А їх - щонайменше може бути дві, і щонайбільше - безліч!!! Але ж сама люблю ЇЇ САМОТНІСТЬ!!! І так само шукаю її, і говію нею... уповаюсь... Юхниця Євген, 27.11.2011 - 18:56
Знаєте, Ви твори сприймаєте - наче "голки під шкіру". Вони зовсім - не проти Вас, не проти Ваших думок))) Вони самостійні))) Наче два фільма - про Шварцнегера, що проти китайців, та про Джекі Чана, що проти американців))) А вступ мій "Це як для кого" - був просто - виразом увертюри, вступу до п,єси))) Коли я пишу "по мотивам", то використовую просто думку, рядочок чийсь, а Ви - наче виправдовуєтесь у вірші, і тоді твір - стає не літературним, а щоденниковим(підказка, з Вас електронний могарич )))) А вірші про самотність - у Вас - чуттєві!!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Євгене!!! А Ви??? Невже по-іншому???********* А щодо цих різноманітних: щоденникових-нещоденникових, зрозумілих чи ні, електронних чи пергаментних... ....... Я не розуміюся на цьому... Пишу? Бо відчуваю! Оправдовуюсь? - Так!!! Дорікаю? - Так!!! Підтримую? - Так!!! Не погоджуюсь?-Те ж саме так!!!!! ......... Зрештою, ЛІТЕРАТУРА - ЩОДЕННИК ВЦІЛОМУ!!! Чийсь - осібно... Загально - визнано історично... З цих щоденників складається життя, наскрізний прояв і вияв літератури вцілому!!! Ми людей вивчаємо і розуміємо за їхнім доробком!!! ********* Чи не погоджуєтесь зі мною??? ************* І щодо літературності творів.... Я - пишу серцем і душею!!! Інколи розумом... Інколи - не знаю як... А ле спитаю Вас, як людину бувалу: чи може бути поезія почуттям? (Це ще зі старих активів...) ********** Безмежно рада бути на цьому сайті... І безмежно рада знати Вас!!! З величезною шаною Л.Г. ГАЛИНА КОРИЗМА, 27.11.2011 - 17:09
Хочу подарувати вам де-кілька роздумів над життям. Слова не мої, але дуже сподобались. Та й у дісності вони реальні!Коли цілодобово мовчить телефон - це не самотність. Це - погані друзі. Коли ти чуєш, як цокає годинник - це не самотність. Це - багато вільного часу. Коли нема кого чекати - це не самотність. Це - песимізм. Коли крадеш шматочки чужого життя, щоб наповнити свою - це не самотність. Це - невпевненість у собі. Коли тобі не з ким поговорити, і ти починаєш розмовляти з собою - це не самотність. Це - хвороба. Коли ти плачеш цілими днями у порожній квартирі - це не самотність. Це - депресія. Коли ти думаєш, що ніхто тебе не розуміє - це не самотність. Це - егоїзм. Коли хочеться кричати від безвиході - це не самотність. Це - біль. Коли ти нікому не потрібен - це не самотність. Це - самообман. Самотність - це те, що ми самі придумуємо, коли нам ніхто не говорить три простих слова ... Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Галю,за такі прекрасні слова!!!Погоджуюсь, майже з кожним твердженням... ******** Дякую Вам ще раз щиро-щиро... Юхниця Євген, 27.11.2011 - 16:10
Це як кому...Одним безлюдність - кара.Таким, хто вчиться цінувати най і свари. Хто від народження і несамодостатній, І розквітає в колективах ладних, братніх. А от астрологу в гармідері-горосі. Сконцентруватися – нема і шансу. Зовсім. 27.11.2011г. Ось)))) Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хіба ж я проти самотності-само...?********** З гарми́деру втекти в «стіни́ чотири», Щоб позбирати мислі-нашатири! Щоб стоголосся міста – ба́мки двору… Себе для себе наректи́ в затво́ру… В «норі́», обставленій: мовчні́й святи́ні Витягувати речі з тайно-скрині… І апогейно дертись на трибуни, Направивши кінечно-влучно струни! Як для творіння – вкраєна аскеза… Але, коли самотність, як протеза?! Між тисяч облітаючих шабашів Складається у купол «Отче нашів» І б’ється чільно в «стіни» ті «чотири» - Самодостатності вже тло прогниле… По-різному «самотність» нарече́на, Півсутно розумінням нарощена… (27.11.11) *********** Ми - просто про різні прояви цієї самосубстанції.... *********Тішуся небайдужністю сприймання... Тамара Шкіндер, 27.11.2011 - 15:35
Дуже гарний вірш. А щодо самотності... Іноді потрібно відмежовуватися від життєвої суєти. Адже саме так святі отці наближалися до Бога: молитвою і усамітненням... Хай щастить!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна Вам за щирі слова... ******* Щодо самотності: люблю її, дуже-дуже... особливо, коли крадеш по хвилинці, відкраюєш похапцем, шукаєш в нічній тасьмі... Але, коли вона воєвничо женеться за тобою - це БІЛЬ: скажений і нестримний... ******** Принаймні таке моє бачення... ************** Безмежно Вам дякую за доброту... і за візит... Рада Вам... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподіваюсь, що так воно і є...******** Дякую Вам щиро... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Втішно, що не одна я такої думки...*******Дякую... |
|
|