Я вижила. Вам дякую за те,
Що Ви, моє розбивши серце,
Лишили шанс забути з часом все,
Зухвалістю останній спомин стерши.
Я вижила, порвавши пута спроб
Мене до себе насмерть прив’язати.
Не для пустого, ні - для того, щоб
Навчитись самостійно існувати.
Я вижила… попри підступність зрад,
У виборі не заблукавши хибнім,
Прислухавшись до мудрості порад
Подібне виліковувать подібним.
Я вижила у тій війні відвертій,
В якій не силилось приховувать трофей,
Й, на щастя, у котрій знайшовся третій,
Кохання пригорнувши до грудей.
Я житиму… усупереч всьому,
Чому безжально прагнулось навчати
Мене Вам. Й Богу вознесу
Подяку за уміння прозрівати.
Я житиму Не з Вами і не так
Як Вам того хотілось –
нудно й ницо , -
А, перевершивши саму себе і страх
Залишитись без Вас.
Тож, прощавайте - Ваша учениця!
