Хрест масивний врізався у тіло,
Сучки гострі ранили плоть
Перед очима життя пролетіло
Яке напевне ліпше забуть
Костилі пробивали руки,
А потім в ноги врізались вони
І байдужими стали біль і муки,
Не замолені стали гріхи.
Вже мабуть би втратив надію,
Якби не побачив там в далині
Як на площі побитий месія,
Тягне теж свій хрест на спині
Й на мить зрадів і захлинувся
Сльоза тихо стекла по щоці
Він нарешті, нарешті прокинувся,
Той дикий біль у серці
Душа хотіла попросити прощення
За те що цінним не було,
За те дурне знедолене щеня
Що все життя по течії плило
І він був прощений,
Він не злякався, признати всі свої гріхи
І поруч із месією загинув
Тепер назавжди вільним, на хресті.
