кажеш, що в мене під шкірою потерті мапи,
а ти блукаєш усе і ніяк не вернешся додому.
нікому не світять ліхтарі,
ніхто не шукає прихистку в лютому...
ти кажеш, що я забута
і лише коли пробіжуся взута по твоїй пам'яті,
невільно вимовляєш моє ім'я,
шепочеш його не тій.
сієш вірші мої в теплу землю часу,
бачиш схожі прикраси і переносиш їх в сни,
а до весни зовсім трохи...
ноги малють на склі дивовижні стрибки,
кличеш уранці: "Навпаки, повернись!!!!"
відгукаюсь пальцями,
тріпочу листям кипарису,
коли відчуваю, що риси мої ти бачиш
тільки закутими в слово НАВПАКИ.
може це колір стійкий на холодних нігтях,
віття подряпало вікна до глибоких зморшок
і може чекати залишилось менше ніж трошки...
ти кажеш, що в мене під шкірою мапи потерті
і як цілунки смерті синці під очима.
хочеться йти за тими хто ще не покликав,
дике звіря вмирає від свого ж крику...
ну що можна казаты?
образы - яркие каты.
русский с украинским = суржик,
я между ними как ужик.
если бы Вам было интересно,
возможно, Кика бы замесила тесто.
Не густо, не жидко, не пресно!
Стишок на выданье стал бы невестой.
Но вы очень самодостаточны,
а потому - одеваю тапочки
и, шаркая ношкой,
упрыгала блошкой.
ноги малю(ю?)ть
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Очень здорово! Кинематографическое стихо - как профессионально смонтированный эффектный видеоряд. Редкий случай, когда отсутствие рифм и размера не вызывает вообще никаких вопросов - как так и надо, органика полная. Единственный ритмический сбой ощущается здесь: тільки закутими в слово НАВПАКИ. И где-то в этих же строках некоторое снижение эффекта от яркой и сильной образности первой половины, которая снова выстреливает в последней строфе. Технические ошибки: їх в сни (ХВСН - труднопроизносимо) и ноги малють (буква пропущена?) В общем -
дякую
