Скоро буде не до віршів,
Тих звичайних де ми кохали,
Менше рим буде і менше слів,
Все не треба, що ми писали.
Стане небо - пророцтва мить,
Показати нового бога,
У проекціях світ горить,
Нас ведуть де сліпа дорога.
І нам змінять все навкруги,
Інші цілі й іншу свободу,
Стригти будуть нас пастухи,
Хліб зерном брати з огороду.
Я звичайно мовчу як всі,
Може тишею зараз плачу,
І в метафор своїх красі,
Розкриваю душу дитячу.
Те що думаю, що відчув,
За любов буде покарання,
Пробудився я - світ заснув,
Правда йде у своє вигнання.
Хай там як, я скажу усе,
За що будуть і вже вмирають,
Порятую й себе спасе
Той хто вірить і сили має.
Завтра поряд, воно між нас,
Наступає й ламає крила,
Робить місиво сірих мас,
Надуває чорні вітрила.
Я це знаю, це ще не край,
Й у заліза зникне проміння,
Вибір є - просто вибирай,
Жити вічно, буде спасіння.
24.01.2012
