Прощавай, рідна земле моя,
Тільки знай, сумуватиму я,
Прощавай, Україно, прощай,
Від\'їжджаю я в далекий край.
Покидаю землі родючі,
Покидаю ріки блискучі,
Гаї покидаю співочі,
І все те, що бачили очі.
Покидаю друзів та сім\'ю,
Мушу змінити долю свою.
Все покидаю, та не спроста,
Не склалось тут у мене життя.
Ех, Україно, ненько свята,
Де загубилась сила твоя ?
Де порядність, вірність, доброта ?
Чи знайомі тобі ці слова ?
Чому жити на рідній землі
Гірше, ніж палати у вогні ?
Чому на Україні брати
Б\'ються, мов закляті вороги ?
Проблеми в України вічні,
І наслідки від них трагічні.
Схилили неньку Україну
Невдячні діти на коліна.
У нас несправедлива влада,
Куди не глянь - брехня та зрада,
Давно вже вмерли всі надії,
Не люди тут живуть, а змії !
Терпів я муки та зневагу,
Терпів знущання, голод, спрагу,
Терпів ненависть, зло і лютий гнів,
Надіявся на краще, все терпів.
Але увірвався мій терпець,
Їду я далеко навпростець.
Хіба можна в Україні жить,
Коли серце так сильно болить ?
Все, що міг зробити, - я зробив,
Зовсім не залишилось вже сил.
Прийшла пора для відпочинку
В далекім неріднім будинку.
Пробач, Господи, що втікаю,
Що рідну землю покидаю !
Не вернусь я на Батьківщину
І десь на чужині й загину.
ID:
314773
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 17.02.2012 18:30:40
© дата внесення змiн: 19.02.2012 17:09:30
автор: Bogdan Brezden
Вкажіть причину вашої скарги
|
