ми вийшли з бару
бо у нас закінчилися гроші
але ми притримали пару пляшок вина
у кімнаті.
близько четвертої пополудні
ми проминули пожежну станцію
коли вона почала
скаженіти:
«ПОЖЕЖНА СТАНЦІЯ! о,
я просто обожнюю ПОЖЕЖНІ машини,
вони такі червоні і взагалі! давай зайдемо!»
і я провів її всередину.
«ПОЖЕЖНІ МАШИНИ!»,
вона кричала, аж гойдалася її величезна
дупа.
і вона вже лізе в одну,
задравши спідницю по пояс
у спробі вмоститися на
сидіння.
підбіг пожежник:
«хвильку, хвильку, я допоможу!»
інший пожежник підійшов
і сказав
мені:
«завжди раді нашим громадянам».
перший був із нею на сидінні.
«у тебе є одна із тих великих ШТУК?»
запитала вона його. «о, хахаха!
я про один із тих великих ШОЛОМІВ!»
«шолом у мене великий також», сказав він
їй.
«о, хахаха!»
«ти граєш у карти?» запитав я свого
пожежника. у мене було 43 центи і нічого,
крім часу.
«проходь», запросив він.
«звісно ж, ми не граємо.
це проти правил».
«розумію»,
кажу.
я примножив свої 43 центи до
долара дев’яноста
коли побачив як вона йде наверх зі
своїм пожежником.
«він покаже мені спальні приміщення»,
пояснила
вона.
«розумію»,
кажу.
її пожежник з’їхав по жердині
за 10 хвилин
я кивнув
йому.
«з тебе 5
доларів»
«5 доларів за
це?»
«ми ж не хочемо скандалу, чи не так?
ми обидва можемо втратити наші роботи.
звісно ж, я не
працюю».
він дав мені
п’ятірку.
«сідай, ти можеш її
повернути».
«у що граємо?»
«у блекджек.»
«азартні ігри
незаконні.»
«як і все цікаве. до того ж,
хіба ти бачиш гроші
на столі?»
він сів.
нас стало
п’ятеро.
«ну як там, Гаррі?»
запитав хтось .
«незле,
незле»
наверх пішов
наступний.
вони були погані гравці, реально.
вони навіть не пробували пам’ятати здачу.
вони не знали,
які карти залишились.
здебільшого вони перебирали, їм не вистачало
стриманості.
коли інший хлопець спустився вниз,
він дав мені
п’ятірку.
«ну як там, Марті?»
«незле. вона знає… кілька файних
прийомів».
«здавай!» кажу. «гарна і чиста дівчинка.
сам на ній катаюсь».
ніхто не сказав
нічогісінько.
«нещодавно були великі пожежі?»,
запитав я.
«нє. нічого
такого».
«вам хлопці
треба тренуватися.
здай мені ще!»
великий рудий пацан
що натирав до блиску машину
кинув ганчірку і
пішов наверх.
коли спустився вниз
кинув мені
п’ятірку.
коли спустився четвертий
я дав йому 3 п’ятірки здачі
з двадцятки.
не знаю скільки всього пожежників було
в будівлі чи ще там десь. я прикинув
що декотрі змогли повз мене прослизнути
але був у доброму
гуморі.
на вулиці вже сутеніло
коли задзвонила
сирена.
вони почали бігати навколо.
з’їжджали вниз
по жердині.
слідом по жердині з’їхала вона.
їй пасувала жердина. справжня жінка.
нічого крім характеру
і
дупи.
я сказав їй,
«пішли».
вона стояла і на прощання махала
пожежникам, але їм
вже було
не до того.
«повернімося в бар»,
сказав я
їй.
«о, то в тебе є
гроші?»
«знайшов трохи я й не знав що
маю…»
ми сиділи у кутку бару
пили віскі
з пивом навздогін.
«я виспалася,
точно кажу».
«авжеж, крихітко, спати
корисно.»
«глянь отой моряк дивиться на мене!
мабуть, думає, що я… я…»
«нє, він так не думає.
розслабся, у тебе є клас, справжній клас.
інколи ти нагадуєш мені оперну співачку. знаєш,
одну з тих примадонн. твій клас видно в усьому.
випий ще».
я замовив ще
2.
«знаєш, татусику, ти єдиний, кого я ЛЮБЛЮ!
тобто реально… КОХАЮ!
тямиш?»
«ще б пак. іноді думаю що я король
попри все.»
«так. так. саме це я мала на увазі,
щось
таке.»
мені припекло в туалет. коли я повернувся
моряк сидів на моєму місці.
вона тулилася ногою до його ноги
а він говорив.
я вийшов зіграти у дартс
із Жеребцем Гаррі і вуличним
газетярем.
переклад: Полижовщина