Все, що Ти маєш, Ти залишаєш собі, Ти залишаєш з собою.
Все, про що Ти мріяв, не здійсняється, а здійсняється інше.
Все, що ти розказав в останніх віршах - це те, як Ти перетворився на собаку.
Все, що було, повторюється,
Все, що мають дві Твої останні коханки -
Це однакові двокімнатні квартири на Брест-Литовській дорозі,
Такі ж однакові, як і рожеві парфуми,
Що ти даруєш їх їм по черзі.
Все що ти робив для того, щоб заробити гроші,
Та всі офіси з фашистським ковроліном -
Теж не відбулися,
Адже грузинське посольству має набагато краще фінансування,
Має котлети, чисті кімнати та гроші на гандони,
Яких у Тебе нема, як і всього іншого.
І все, що ти хочеш наразі - це тільки сон, та тільки чек -
Тільки одна дівчина, яку ти хочеш тільки через те,
Що вона схожа на Бєлкіну,
І про яку ти думаєш,
Що вона буде довго кінчати,
Тому, що вона татарка.
Все, що тебе не чекає -
Це не тільки турецькі борделі, та клавесин на яхті.
Все - це те, що закінчиться, коли ти почнеш розуміти англійську мову.
Все - це три літери на початку Всесвіту,
Все - це все, що ти пишеш у своїх віршах,
Все - це не заплакані ноти Шекспіра,
Та чорні та червоні меццо-сопрано
Набожних американських стриптизерш.
Все - це всі твої волоси, зїджені та поламані,
Все - це Романові машини, смик,
Та вірші розклеєні по кімнаті,
Та портети жінок,
Які Ти збирав, коли був молодий, та думав, що
Все не закінчиться,
А буде тільки починатись та починатись.
Все - це Ліліни кульчики
Все - вишні в чарівній сметані -
Все - це голуби, які снідають у Макдональдсах
Все - це композиторське товариство
Яке кожен рік відправляє найпочеснішого свого члена у відпустку.
Все - це волосаті жінки Давіда, та твої власні кредити.
Все - це твоя німецька мова,
Колюча як радянське морозиво,
Та безжальна, як рекет на мебелевих заводах у Конча-Заспі 93-го року.
Все - це мої вірші, схожі на Жадана,
Все - це рима, яка знаходиться на початку
Все - це час іти додому,
Та час повертатися,
Принаймі, коли телефонує Мама.
І все - це обурений Дядя,
Та американський Юда на мотоциклі.
Все - це все повітря, яке ти випльовуєш,
Щоб крикнути нечутним криком,
Та все - що Ти можеш побачити в такому разі з вікна -
Це все -
Це зелена церква,
Та тролейбуси, запльовані слимаки,
Що рухаються на Петрівку,
А все - що ти будеш в такому разі мати -
Це стіл для тенісу,
Та сіра як Хрещатик лікарняна каша.
Адже ти не витримав конкуренції,
Не тільки в нерухомості,
Але й рухомому майні,
В розбещених сідницях Твоїх жінок,
Яких ти здає в оренду на сорок девять років.
Тому - все - ти уже не чекаєш -
А тільки думаєш,
І це все, чого тобі не заборонять:
"Німці, Шіллер, вбита Тобою собака, сонце."
ID:
316395
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.02.2012 23:53:49
© дата внесення змiн: 23.02.2012 23:53:49
автор: Elias Spricht
Вкажіть причину вашої скарги
|
