Ми народились від кохання…
Щоб цю любов в єднанні зберегти…
Вона не вимагає жертви
І скарбу не чекає віднайти…
Вона не просить, зовсім не благає –
Самі усе смиренно віддасте…
Серця гарячі на жертвенник
І душі в дар їй віддасте!
Проблем потік невпинно тане,
Якщо свідомість віднайде
Бо егоїст любить не стане,
А доля іншого невтішно промайне…
Де щирі двоє – там майбутнє.
Не поєднати із грішником печаль…
Де почуття огорне блудне, -
Серця затверднуть наче сталь…
Час нам дає урок нестерпний
Де зло, а де добро не віднайдуть
Але аж до самої смерті
Себе шліфують люди, що живуть.
Приємніші уроки від кохання
Себе змінити щоб, а не його…
Коли розтанеш, як сніжинка рання
Заради того, щастя щоб було…
Як інших здатна зрозуміти
І центр душі віднайдеш крадькома,
Тоді лише народиться кохання,
Заради чого ти так довго йшла…
Ти переступиш ніби у безодню,
У невагомість наче перейдеш…
Огорнешся палкими почуттями,
Бо ж ради цього й в світі і живеш…
Коли магніт відчуєш всередині,
В душі своїй, що тягне навмання –
Піддайся ти цій доленосній силі
І зрозумієш, що прожила не дарма!
Будь стримана до критики й повчання,
На негативну думку від людей,
А в душу ти впусти лише кохання
І завтра знову новий буде день!
Вівтар нехай пустує самолюбства –
Це місце для загибелі душі…
А егоїзм – гробниця і розпуста,
Туди кохання ти не відпусти…
Потрібні сили, витримка, терпіння,
Багато вистраждати, більше ще пройти,
Щоб зрозуміти де твоє спасіння
Для чого в світ наважилась прийти...
Спокійно слухай незаслужену образу,
Ти можеш – сильна бо й міцна…
Не їж себе, не відкидай відразу,
Бо у житті ти зовсім не свята…
Бо згубна сила – егоїзм щоденний,
Коли людина висюсюкує себе…
Образи береже в душі і серці,
А пиха й чванство в гору йде!
Потрібно вміти тішитись усьому,
Що є навколо, що тримає нас.
Життя прекрасне завжди і у всьому
Та часто не вернути час.
Адже людина ніби космос тягне
Усе до себе як енергію дає –
Кохання, щастя, настрій і удачу
Якщо того й сама не визнає…
Земне життя – це просто гості…
Усіх нас нестримно тягне в небеса,
Бо десь отам в блакиті високості,
Там наше справжнє зародилося життя!...
Вселенна манить, кличе, тужить…
Горить бажанням нам допомогти,
Якщо відчуєш поклик її сили
Й бажаєш дійсно сам її знайти…
Нам наче енергетика безмежна
Приходить ніби навіть крадькома…
Але до тих. хто твердо вірить,
Не тратить почуттів своїх дарма…
А там де заздрість, хтивість, помста,
Обман, ненависть і прокльон…
Не йде до них Промінчик Божий
І все розсіє як туман, як сон…
То ж як приманить удачу?
Перетворити ненависть в любов?
Так, можна… я це дійсно бачу
В душі вона живріє справді знов!
Так Божа заповідь говорить:
"Жалій і ворога свого"…
Така людина Його творить..
Тому до неї завжди йде добро!..
Якщо ти не сприймеш ти образу,
До кривдника вона піде твого
Як м’ячик в небі відштовхнеться,
До того хто тобі послав його…
Це чудом зветься і ефектом
Чи бумеранга, чи м’яча …
Як прокляття посиплеш вперто,
Тоді лови його сповна…
І свого ворога, хвороби,
Нещастя й просто поговір,
Віддай же краще на суд Богу –
У справедливість завжди вір…
Такий закон життя й науки…
Такі закони в небесах.
Наш захист – це тільки наші руки,
То ж все завжди в твоїх руках!
Так як же втримати удачу?
Таку підступну і вертку…
Добро із злом розмежувати
Й тримати захисну стіну!..
Коли ти злий, то й зло чужого
До тебе легко перейде…
Примножиться і розростеться
В душі до болю прогризе…
Якщо ти бережеш кохання
І для любові не жалієш сил,
З душею йдеш тоді в єднання
Прийде усе, чого просив!..
Навчися ніжності, терпіння
І не руйнуй палких сердець
Прийде тоді і розуміння
Не дратуватись за дурниць.
А головне нічого не лякайсь
Не бійся вітру чи незгод життя
Від зла спокійно мовчки відступися
Душі відкриєш двері для буття!
Любов – це щось незвідане і тайне…
То ж і думках гріху не піддавайсь
А почуття примножуй бо не зайве –
На вищий рівень енергетики подайсь!
Добро завжди перемагає злобу,
А не насильство і прокльонів пил…
То ж пам'ятай, не прогавиш спробу
Від почуттів дізнатись нових див.
Бо ж не відома формула життєва
І щастю не нав’яжеш ти закон…
А от в нещастя формула миттєва –
Це руйнування захисту заслон…
Стиш егоїзм, навчися ти любити
І для людей добро творить, –
Як Бог заповідав нам жити, –
Любов лиш здатна Всесвіт підкорить!
ID:
318982
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.03.2012 14:11:11
© дата внесення змiн: 04.03.2012 14:11:11
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
