Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лілія Ніколаєнко: Я була на бенкеті абсурду… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ євген уткін, 28.03.2012 - 13:16
Глибокозмістовний наповнений образами твір.Відчувається: біль, смуток, розпач, неспокій.Дуже гарний вірш і все у ньому мені сподобалось, ось тільки тривожне закінчення тому і з"явились у мене ці рядки Якщо пам'ять почнемо стирати, Щоби спокій собі повернути - То вже краще напитись отрути І ганебно на дні помирати. Ні! Стирати – забуть, що ми люди. Ні! Не милості треба чекати. Гнів священний в серця засівати, Нехай він проростає усюди. Проти хамства, грабунку, омани. Проти зла, та засилля нахабства Проти ниці й сучасного рабства Куди нас заганяють тирани. Бо в країні абсурду живемо Й обездолених, ой як багато, У нас сірі і будні і свято Бо по норах сховались окремо. Нехай пам'ять свята поміж нами, Буде вічною і незабутня. Там де пам'ять – там є і майбутнє Бути ж їй невмирущій віками Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам за відгук і експромт!
Люба Василик, 27.03.2012 - 00:12
глибокий вірш...повчально-викривальний і такий відвертий у обране!!!
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Юлічко! І тобі того ж!
Тамара Шкіндер, 26.03.2012 - 21:11
У ЛГ очовидно тонка душа, тому й реаліїї сприймаються важко. Гарно, Лілю.
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Буває, нормально, а буває просто огидно це все, що бачиш! І найгірше те, що ти нічого не можеш змінити у світі, залишається тільки змінити ставлення до нього.. Але іноді це дуже важко...
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це такий образ у даному вірші.
|
|
|