Твоє намисто, перстень, карі очі
Мене заводять - я не зупинюсь!
Тебе до себе пригортати хочу,
Краси тієї доки не нап'юсь.
Мої бажання набули реальність -
Ти та, яку собі намалював.
Так довго я маячив в задзеркаллі
І ось, нарешті, стрінув, що чекав.
Втрачаю розум, дивлячись на тебе,
Занадто гарна - це не передать!
Мені нічого більшого не треба,
Ти та межа, що мушу подолать.
Твоє намисто, перстень, карі очі
Спинили сон, хоча я і не спав...
Тієї вічнопам'ятної ночі
Тебе колись собі намалював...
(14.09.2008.№50)
ухти, крутий вірш!) Я захоплююсь людьми, які вміють так гарно описати свої почуття!) Ми прийщли в цей світ, аби дарувати ЛЮБОВ і у Вас це гарно виходить!) Кохайте, будьте коханим та творіть й надалі такі чудові, гарні вірші)
Вадим Косарєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно читати і відчувати тонко такий відгук. Ваші слова - та до Бога.
Дай Боже тобі намалювати собі гарну Галатею
приємно читати і відчувати тонко такий відгук. Ваші слова - та до Бога. 
