Думки нуртують , спокій в крові ,
Посію подих , посажу .
Цю , память першої любові :
- Свої дзвіночки , збережу !
***
В очах синіх застигли печалі .
В моїм серці журбою злягли .
Гей лелеки летіте до мами ,
Найвірніші Волині сини .
***
Мені б можливості ,як в Вія ,
Хай темна нічка , та одна .
Не брудні будні , як в повії .
І не щасливі , як в шута .
***
Чому часто так смуток до мене приходить ,
Все частіше , щоранку , мені на поріг .
Сьогодення у вирій відходить :
Начеж долі ділили , вторік ?
***
В чуприні сніговій веселка грається ,
Забавою пташиною у шибку задивляється .
Борулькою весняною у скельце задивляється ,
У променях закоханих , як дівка , умивається .
***
Вели в світле нас майже століття ,
Наче в мареві , наче у сні :
Стоять символи їхні , ще й досі , у міді .
Ми ж по груди , душею , в багні .
***
Знов в крилах кров моїх буяє ,
Радіє в пролісках життя .
Та лиш вона , єдина , знає
Чи є назад ще , вороття .
***
Вплели думки з осіннім вітрем ,
Літами в сум мій , сивину .
Усе забрали , залишили ,
Лиш гіркий присмак полину .
***
Я віддам тобі свіжість ранкову .
Квітів вранішніх пахощі всі .
Розмаїття красу веселкову ,
Розчинюся для тебе , в росі .
***
О , квіти квіти , льон зозулин ,
Моїх веснянок пелюстки ,
Гарячим щемом знов тривожать ,
Дитинства щирого думки .
