Не спав Базар в ту ніч осінню,
Увесь від жаху почорнів.
В судомах болю і тремтіння
Молився за своїх синів.
Вони насмілились повстати.
Прийняли той нерівний бій,
Щоб не пустити супостата
У край великий, вільний свій.
Була кривавою та битва,
“Червоні” утікали як зайці.
Допомагала їм молитва –
Хоробро захищалися бійці.
Допоки були у них сили
Тривав із ворогом двобій.
Тоді стріляти закінчили,
Коли один лиш був набій.
Робили постріли у скроні,
Розрив гранати було чути звук,
Щоби голодні пси “червоні”
Не закували вільних рук.
Але не всі змогли себе убити,
Не зберегли один патрон.
Вони надіялись ще жити –
Чотириста утрапило в полон.
Їх на ніч в церкві всіх закрили.
Боялись, щоби не втекли
А днями голодом морили –
Від крові ріки потекли.
Життя лишити обіцяли
За зраду рідній стороні.
Але хоробро смерть прийняли –
Всі впевнено сказали – Ні!
Їм плечі рвали канчуками,
Але стояли на ногах прямих.
Копали, хлопці, голими руками
Могили для себе самих.
Лунали постріли зміїні,
Бійці прощалися з життям.
Із криком “Слава Україні!”
Упали до холодних ям.
Померли за любов до свого краю.
Їх душі відлетіли мов стріла,
Їм двері відчинилися до раю,
Земля героїв прийняла тіла. (с)