Стежка додому в спориш обростає.
Виросли діти, поїхали в світ.
Плаче – з порогу дітей виглядає
Матуся з очима повними сліз.
Чаєнята, дітки-чаєнята,
Як вам, мої дітки, в далеках?
Сину, не приїхав ти у свято.
Приїжджав, бувало, попервах.
І уже забула, моя доню,
Коли в хаті чула я твій сміх.
Іншим діти часто, часто дзвонять,
А мені хіба у Новий рік.
Стежка додому в спориш обростає.
Виросли діти, поїхали в світ.
Забули, напевно, татусь їх чекає:
Всі очі прогледів старий від воріт.
Чаєнята, дітки-чаєнята,
Як вам, мої дітки, в далеках?
Сину, не приїхав ти у свято.
Приїжджав, бувало, попервах.
Як тобі живеться, доню? Доню,
За столом давно не чув твій сміх.
Іншим діти часто, часто дзвонять,
А мені хіба у Новий рік.
Стежка додому в спориш обростає.
Виросли діти, поїхали в світ.
Діти домівку чомусь забувають…
Стежка додому дітей пам’ятає…
Стежка додому вас, дітки, чекає:
Спориш пригорнеться до стомлених ніг.
Чаєнята, дітки-чаєнята,
Зачекалась стежка в споришах…
Сину! Доню! Приїжджайте в свято!
Приїжджайте, дітки, просто так!
Сину! Доню! Приїжджайте в свято!
І везіть онуків - просто так!..
Сину! Доню! Приїжджайте часто
І везіть онуків - просто так!
