І ти його зустрінеш в старому вагоні,
Де разом їхатимете у Львів або в Москву,
Довго прощатись будете на нічному пероні,
Шепчучи обіцянки про зустріч і номери телефонів.
А далі ще три ночі не матимете сну,
А потім - довгі роки мрій і сподівання,
Солодких спогадів про ту "вашу весну",
Яку спалили пам"яттю, немов зоря росу.
Хіба ж то на Землі ще є таке кохання,
Яке живе у відстані, в валізах і у снах,
У каві, в вікнах, в спогадах, у ванні,
У теплих нічних зорях і в холодних ранніх?..
Ти віриш в Долю - от тобі і знак...
Ти зустрічатимеш його щодня і щогодини знов,
І на собі відчуєш його погляд, запах, смак,
Вона ж бо так приходить і зникає так...
Хіба то на Землі ще є така любов?
о як це мрыйливо! 
