Я пробачаю тобі. Не коханцю і не другу. Я просто пробачаю тобі.
Я пробачаю тобі.
Я так довго не хотіла вірити у те, що я на тебе ображаюсь.
Я хотіла вірити, що мені все одно. Не вийшло...
Ти не був для мене ні коханцем, ні коханим, та і я для тебе такою не була.
Ти не був людиної без якої я не дихала. Я успішно могла жити без тебе, тай зараз можу.
Сьогодні випадково наткнулась на тебе і зрозуміла, що скучила.
Мені все таки не вистачає тебе.
Я пробачаю тобі. Тобі! Навіть не другові!
Друзями ми ніколи і не були.
Я пробачаю тобі. Хоча тобі, напевно, на це все одно.
Ти, мабуть, навіть не знаєш, що я на тебе ображалась (а як ти можеш знати? я і сама цього не знала).
Я більш не злюсь на тебе.
Я відпускаю тебе.
А з тобою і все те, що нас зв"язувало, і все те, що нас розірвало.
Ти цього ніколи не прочитаєш, та я відпускаю тебе.
Я бажаю тобі щастя.
Все таки сумую за тобою.