Я зрозумів, мені чогось бракує,
Що я так часто прокидаюсь у ночі,
А за вікном – спокійні старі туї,
І вітер їм насвистує пісні.
Я зрозумів, чогось не вистачає,
Коли дивлюся поглядом униз,
Пятнадцять поверхів я пролітаю,
В останньому напишуть епікриз.
Я зрозумів, в житті чогось замало,
Коли у шторм далеко так заплить,
Не те, щоби мене сирени звали,
Мені прибій залишив лише мить.
Я зрозумів, що дещо пропустив,
Або не те мені попалось в руки,
І в пошуках нових буденних див,
Я буду пробувать нові безсонні муки.
