Зв’язуй мене ланцюгами
Прикуй мою душу до стін
Страви диким псам серце
А потім залиш помирати
Тут на горі…
У тебе те чого хотіла ти
Твій напівмертвий бог
Чи може він напівживий
Знесилений у ніг лежить
Особистий Прометей…
Посмів украсти твоє серце
Хотів забрати твою душу
Тепер розплачуватись мусить
Вмирати що небесної години
На ранок оживати щоб в вечері вмирати…
Але потрібно не здаватись
Можливо їй набридне твоя кров
І вона покличе до себе, разом
По небесним полям гуляти
