Горять хрести на цвинтарі в поліссі,
Розп’яті душі на хрестах горять;
І попелом років могили вкриті
З землі, мов, очі чорні, до небес
зорять…
Земля та мертва, мертві ті могили;
Згоріло все, що найдорожче там було,
Лише одну вогнем не зачепило –
Могилу матушки…
Згоріло все: дерева чорні,
Чорніють цвинтарем хрести;
Пусте село дощент згоріло –
Як далі жить? Куди іти?
Один лиш хрест непочорнілий,
Віночка фарби майорять;
Рушник новенький там біліє,
Старий священник вже німіє –
Немає сил: «Воскрес !..» - співать…
Христос воскрес! - А, ми - померли…
І над могилами завмерли
Зігнувши спини, очі – долу,
Прийшли сюди, ніби додому
справляти тризну…
О! Байдуже! А, що було?
Що далі, друже?
Немов мерці, зійшлись усі
Аби тут випить, пообідать,
Роз’їхатись, і геть не відать:
Що далі буде? Як нам жить?
Чи, за минулим тим тужить?
А, чи життя нове почати?
Ожити і дітей вінчати,
Ростити внуків,
Будувать міста / нові/…
Та знов, весна…
І знов та тризна стоїть довкола,
І воскресіння те Христове
Пече нам душу...
І все буття замкнулось колом,
Лиш обгорілі ті хрести
Стоять обабіч України…
Як жити далі жити
в цій руїні?..
( 22 квітня 2010 року )
РАдий знайомству. 
