Люблю тебе... кохаю до нестями...
І це не просто пафосні слова!
Твоєю залишатимусь роками,
Любов не згасне, доки я жива.
Я знаю, ти до мене рівнодушний
І байдуже, кохаю я чи ні,
Та все ж люблю тебе й любити мушу,
Хоч тяжко це обходиться мені...
Люблю тебе... така моя вже доля,
І з цим я проживу своє життя.
Я довго й безуспішно з цим боролась,
І врешті-решт покірно піддалась.
Тож знай: якби так часом довелося -
Життя за тебе з легкістю віддам.
Себе тобі віддати не вдалося,
Тому я віддаюся почуттям.
Отак клянуся мовчки нічці темній,
Хоча цього не дуже ти хотів.
Бо швидше згасне сонечко на небі,
Ніж я відмовлюся від своїх слів!