В очах моїх - сльози, у серці - лиш біль.
Нелегко іти по цій стежці самій.
Нелегко терпіти самотність сумну...
Сама із собою веду я війну.
А ти мене бачиш, та все ж не приймеш.
Простіше забути про мене, авжеж.
І ось біля мене сидиш ти, проте,
Ти зовсім далеко, ти тут - і ніде...
Немовби туман вмить окутує нас.
З тобою завжди забуваю про час.
А ти від нудьги витягаєш мечі
І ними пронизуєш серце мені...
Та я вже змирилась давно, піддалась.
Навчитись терпіти цей біль спромоглась.
І хочу одного лиш: тут, на Землі,
Упасти навіки в обійми твої...