UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Борода: Вони боролись за Україну! - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Крилата (Любов Пікас), 08.10.2012 - 17:06
Перечитала вашу перепалку. Ви - молодець! Патріот не з лиця, а з душі! Хоч і на лиці видно, що порядна людина! 
Віктор Варварич, 08.10.2012 - 17:01
Вічна слава...Вам честь за такі слова...  Хай живе і квітне моя Україна...
С.Плекан, 03.10.2012 - 16:09
Згадав ще бабцю моєї дружини. Вона все життя пропрацювала в сільській школі вчителем української мови та літератури і була прихожанкою РПЦ.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І знову та згадка неправдоподібна, Сергію, бо коли вона працювала вчителькою то до церкви ніяк не ходила - радянська система то ретельно вислідкувала не без допомоги самих священослужителів. Щодо того, що була прихожанкою РПЦ - воно і не дивно, бо решта конфесій було попросту репресовано. Така була "боголюбива" влада. Я ще те пам"ятаю - так що не розказуйте байок.
С.Плекан, 03.10.2012 - 15:58
А Ви докладніше взнайте в якому стані перебувають православні храми в Болгарії, вони майже порожні, зараз людей там мало хвилює віра в Бога. Однак, болгари, серби та греки добре відгукуються про Росію, яка визволила їх від турецького поневолення.Ви загляньте в храми РПЦ на Україні, вони переповнені людьми, а скільки людей іде до причастя навіть не у Великий Піст! На проповідях в храмі, який я відвідую, я ніколи не чув якихось висловлювань проти України. Я перейшов в конфесію РПЦ заради спасіння своєї душі та душ своїх рідних і близьких. Закулісні ігри мене мало цікавлять. Один мій добре знайомий та його брат теж перейшли в РПЦ, хоча їхні родичі воювали в УПА, а брат викладає українську мову та літературу в одній із Львівських гімназій. Почуття того, що душа йде шляхом спасіння неможливо пояснити словами, це можна відчути серцем. Але перш за все тут потрібне бажання серця. Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми теж будемо добре відгукуватися про Росію, коли вона не буде пхатися у наші внутрішні політичні, економічні і релігійні справи та перестане займатися газовим шантажем.Добрі сусідські відносини - то коли ви мирно живете з сусідами, ходите в гості по запрошенню і за столом не перевищуєте статус гостя. А коли ви без спросу лізете до сусіда у вікно світлиці і прагнете обернути її в уборну - вибачайте! С.Плекан, 03.10.2012 - 15:15
Будь-яка влада - це примус, хто би не був при владі, бо різні люди, по-різному вони поступають. Я Сталіна ніколи не схвалював, бо радянська влада була утверджена на кровопролитті. Я хочу сказати, що я православно-віруюча людина. Віра в Бога безпосередньо не залежить від нашої начитаності та обізнаності з історичними фактами, тому вона і називається вірою. Історію писали і будуть ще переписувати, а Бог вчора, нині і навіки Той Самий. Свої погляди я ніколи не приховував, можете почитати мої вірші двохрічної давності. Що мені казали мої бабця і дідо, бабця моєї дружини та старші люди в селі, те й я написав. Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І.В. Діяк "Україна-Росія"Московська патріархія з моменту свого відновлення у 1943 р. разом із своїми статутами, положеннями, ритуалами існувала не більше як сценічна бутафорія, повністю підпорядкована державі. Фактично РПЦ була філією ЦК КПРС у церковних справах, забезпечуючи владу партії на цьому "фронті". Лише з дозволу КДБ і ЦК КПРС священнослужитель міг отримати сан. Сталін навіть нагороджував деяких "служителів культу", а черниці з Києва в подарунок рідному вождю вишили його портрет. При цьому всьому московська патріархія разом із своєю "українською філією" УПЦ претендує на монополію в організації духовного життя в Україні, "віщаючи" з позицій російських інтересів. Якби нам хтось розповів, що, наприклад, у суверенній Болгарії православна церква перебуває під владою Московського Патріархату, безкарно веде антиболгарську й антидержавну пропаганду, пропагує розвал болгарської держави і возз'єднання з державою "старшого православного брата" в ім'я могутності православного панславізму, то ми подумали б, що маємо справу з божевільною людиною. Але РПЦ продовжує "працювати" в Україні, залишаючись на пострадянських теренах однією з найвпливовіших сил щодо реанімації СРСР у вигляді Великої Росії.
Закордонних справ УГВР", виголошеної в Нью Йорку, дня 7 травня 1960 року.
"Цього року комуністична Москва повела широку клеветницьку акцію довкола куреня "Нахтігаль". Вона намагається переконати, що цей український курінь займався ніби то погромами польського населення у Львові в липні 1941 року. Я хочу ствердити наступне: Курінь не мав жодного відношення до будь яких терористичних актів у Львові, чи денебудь інде в місцях його постою. Курінь прибув до Львова раннім ранком дня 30 червня 1941 року, як складова одиниця німецької армії. Вечором того ж дня відбулися в домі "Просвіти" у Львові Українські Народні Збори, на яких проголошено відновлення української державної самостійности та утворено Тимчасове Крайове Правління. Вже наступного дня приїхало з Кракова до Львова т. зв. Зондеркомандо СД, з метою анулювати акт проголошення і перевести арешти. Воно, поза індивідуальними актами терору, зліквідувало 36 польських професорів і науковців, подібно, як це робило Гестапо попередньо по всіх більших містах Польщі. Уряди в Бонні і в Москві повинні докладно знати повний склад того "Зондеркомандо СД", його злочини, як і те, що це воно зліквідувало польських професорів До цього часу навіть совєтське "Звідомлення Державної Надзвичайної Комісії в справі злочинів доконаних німцями на території Львова" з 1944 р. не важилося приписувати мордів у львівських тюрмах батальйонові "Нахтігаль", бож з цього звідомлення, що було зроблене, так сказати б, ще свіжої пам'яті, совєтський обвинувач Смірнов в процесі проти німецьких воєнних злочинців перед Міжнародним Військовим Трибуналом в Нюринберзі на розправі 15 лютого 1946 зачитав розділ, що торкається злочинів, доконаних німцями у Львові і його околиці, а зміст цього звідомлення, що носить назву "документ СССР ч. 6", увіковічнено в протоколах розправи, в яких, одначе, нема ніякого натяку про те, щоб совєтський обвинувач приписував "Нахтігалеві" морди в львівських тюрмах (гляди: три офіційні видання протоколів і документів згаданої розправи в англійській, французькій і німецькій мовах, а в англійській мові під заголовком: Trial of the major War Criminals before the International Military Tribunal, Nuremberg 1947, v. VII p. 491). На яких крихких підставах є побудована ця очевидна брехня совєтської преси, видно з того, що на пресовій конференції в дні 5 квітня 1960 р. в Москві енкаведівських мордів у львівських тюрмах вже не приписується батальйонові "Нахтігаль", про що буде ще мова. Зараз по пресконференції в Москві — очевидно на наказ з Москви — мешканці Львова "засудили злодіяння буржуазних націоналістів" в часі від 30 червня 1941 до 6 липня 1941 в листах до Львівських часописів "Вільна Україна" в українській мові і "Львовская Правда" в російській мові (гл. "Радянська Україна" від 9 квітня 1960 p.). Очевидно, що ті листи, написані в львівських редакціях згідно з пресконференцією, вже не згадують про морди у львівських тюрмах. Від 20 років загально відомо й історично стверджено, що з відходом совєтської окупації в червні-липні 1941 р. зі західньо-українських земель совєтське НКВД вимордувало на цілій території тисячі в'язнів і нев'язнів, поки вступив на західно-українські землі новий німецький окупант. В останній хвилині перед відходом переводило НКВД додаткові арешти цивільного населення і гнало їх, пішки на схід, а по дорозі їх в більшості знищувало. Я був свідком цих мордувань, раннім ранком 30 червня 1941 p., коли я довідався, що вже нема большевиків у Львові та що через Львів вже переходять німецькі патрулі, я, що жив недалеко тюрми, на вулиці Лонцкого та будинку НКВД, вийшов коло 6-тої години ранку, по тижні бомбардування Львова, на світ. Я ствердив, що тюрма на вул. Лонцкого не була вже ніким бережена, і я заглянув до середини. На мене вдарив труп'ячий сопух, а далі я побачив маси людських трупів, що були вже в стані розкладу. Це було таке страшне видовище, що я його не забуду ніколи в житті. Впродовж дня я довідався, що і в інших тюрмах Львова НКВД доконало таких самих звірств. Від людей по дорозі я довідався, що на подвір'ї Катедри св. Юра є вже українські стрільці. Отже, я пішов з тюрми до Катедри св. Юра. Дійсно я застав на подвір'ї св. Юра стрільців, які побожно, прислухалися відправі богослужби. По богослужбі я вперше довідався від молоденьких хлопців, що вони перші вдосвіта ввійшли до Львова і що вони з т. в. батальйону "Нахтігаль", який створено за почином ОУН (Організації Українських Націоналістів) та що вони є частиною німецької армії. Я більше їх не бачив у Львові, а тільки згодом довідався, що вони по короткім відпочинку у Львові відійшли на схід з німецькою армією. В "Радянській Україні" від 5 вересня 1959 р., я прочитав, що ті "соловейки" були тими бандитами, що вночі з 29 на 30 червня 1941 р. вимордували сотки комуністів у Львові на о
У Гітлера червоний прапор. І в Сталіна червоний прапор. Гітлер правив від імені робітничого класу, партія Гітлера називалася робітничою.Сталін теж правив від імені робітничого класу, його система влади офіційно іменувалася диктатурою пролетаріату. Гітлер ненавидів демократію і боровся з нею. Сталін ненавидів демократію і боровся з нею. Гітлер будував соціалізм. І Сталін будував соціалізм. Гітлер вважав свій шлях до соціалізму єдино вірним, а всі інші шляхи збоченням. І Сталін вважав свій шлях до соціалізму єдино вірним, а всі інші шляхи відхиленням від генеральної лінії. Соратників по партії, які відхилялися від правильного шляху, таких як Рем і його оточення, Гітлер нещадно знищував. Сталін теж нещадно знищував усіх, хто відступав від правильного шляху. У Гітлера чотирирічний план. У Сталіна - п'ятирічні. У Гітлера одна партія у влади, інші в тюрмі. І в Сталіна одна партія у влади, інші в тюрмі. У Гітлера партія стояла над державою, країною керували партійні вожді. І в Сталіна партія стояла над державою, країною керували партійні вожді. У Гітлера з'їзди партії були перетворені на грандіозні вистави. І в Сталіна - теж. Головні свята в імперії Сталіна 1 травня, 7-8 листопада. В імперії Гітлера - 1 травня, 8-9 листопада. У Гітлера - Гітлерюгенд, молоді гітлерівці. У Сталіна комсомол - молоді сталінці. Сталіна офіційно називали фюрером, а Гітлера - вождем. Пробачте, Сталіна - вождем, а Гітлера - фюрером. У перекладі - це теж саме...
Як хочете почитати дальше - http://politiko.ua/blogpost23511 С.Плекан, 03.10.2012 - 13:22
Пане Ігорю! Згадайте фашистський загін "Нахтігаль", яким командував Шухевич, це ж історичний факт. Цей загін один із перших вступив у Львів в числі німецько-фашистських загарбників і проводив розстріл людей, які підозрювались у співробітництві з радянською владою. В т.з. Акті відновлення незалежності України, який проголосили націоналісти 30.06.1941 німецькі війська згадувались як добродії, визволителі України. Хіба націоналісти, які прийшли з фашистської Німеччини не бачили тих злочинів, що творили німці?..З ким я не говорив із страших людей по селах, то значна більшість говорила погане про бандерівців і добавляла: "... ну десь там Бандера чесно і відважно боровся за Україну, а в нас батяри, які не хотіли працювати ходили і грабували людей..." Радянська влада прищепила нам бажання бачити героїв, які чи були чи ні, точно ніхто не знає, але з них треба було брати приклад. Подібне і зараз відбувається. А в теперішній час скільки таких людей, які за радянської влади були затятими комуністами враз зробилися затятими націоналістами і. Я не одного такого знаю. В мене виникає питання, чому це українець повинен бути націоналістом і не любити росіян? В нас стільки з ними спільного і наші предки називали себе русичами, русинами. Це моє бачення. Я стараюсь чесно і сумлінно працювати на роботі, важко працюю по суботах в селі і не хочу кровопролиття до якого закликають певні т.з. патріотичні сили. Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світова думка Міжнародна комісія, котра провела самостійний огляд звинувачення, була створена в Гаазі в Нідерландах в 1959 р. Головами комісії були чотири анти-гітлерівські активісти: норвезький юрист Hans Cappelen, колишній міністр зовнішніх зв'язків Данії та президент данського парламенту Ole Bjørn Kraft, голландський соціаліст Karel van Staal, бельгійський професор права Flor Peeters, та швейцарський юрист та член парламенту Kurt Scoch. Після роботи з 232 українськими свідками в листопаді 1959 — березні 1960, комісія переконалася, що звинувачення проти легіону «Нахтігаль» та проти Федерального міністра Оберлендера не мають підстав[14>"У 1975 р. Доктор де Заяс (отримав юридичну освіту в Гарварді, та докторат з історії в Геттінгені) знайшов 226 томів не оприлюднених документів про роботу Німецької військової прокуратури з 1939–1945 рр. Висновки відносно матеріалів були надруковані в праці «The Wehrmacht War Crimes Bureau, 1939–1945», яка була видана Університетом Невади в США (University of Nevada Press Maine, 2000). Це остаточно дало змогу відбити звинувачення, що українці вбили 5–6 тисяч євреїв у Львові в червні 1941 р.[12>. Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це було притаманно цим героям і відозва у них була така ж як у чорноярівських козаків - Свобода Україні, або смерть! 
С.Плекан, 02.10.2012 - 13:19
Про те, що було у м.Львові бабці мені не розказували, бо жили у селах.Моя бабця казала, що поляки українців не допускали до роботи у містах, тільки якщо перепишешся на поляка. Бабця з біллю згадувала т.з. українських партизанів, які грабували людей. По селах люди знали один одного, знали хто слугував НКВД. Бабця казала, що багато людей одночасно "боролися" ніби за Україну і працювали на НКВД. Від частих нічних візитів людей, які начебто боролись за Україну моя бабця в той період не могла нічого нормально з'їсти. Від переляку в неї були постійні рвоти. Коли мій дідусь пошив гарні чоботи, то на другий день прийшли "борці за волю" і забрали чоботи без розмов, бо інакше куля. Пізніше хотіли також відібрати яливку, але яструбки їх накрили. А тепер з цих людей роблять героїв. Бабця моєї дружини розказувала, що українські партизани прийшли до них додому, а її батько був священиком, пограбували, що могли, забрали священницький одяг. Пізніше одну з викрадених хустин бачили на одній дівчині, що прийшла до школи. Даремно ніщо не проходить. Сусідка в селі активно працювала на українських партизанів, надававши їм любовні послуги, так в неї троє синів покінчили життя самогубством, повісившись. Я Вам зла не бажаю. Не скажу, що радянська влада була хороша, але це все в минулому. Нам потрібно думати про сьогодення, робити висновики з минулого і не ідеалізувати його. В моєму розумінні герої це люди, які здобули святість в Господі Ісусі Христі. С.Плекан, 01.10.2012 - 10:26
Хто як боровся... Моя бабця розказувала і розказувала бабця дружини. Важко назвати цю боротьбу героїзмом. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
