На зупинці, в чеканні,
свій недопалок сну,
у міському світанні
остаточно струсну.
І двірник нецензурно
мене обмете.
Я на вигляд культурний,
але алібі де?
Під ногами у мене,
на зупинці, сміття.
Ну не п`ю я портвейну,
хоч китайське взуття.
Не ширяюсь шприцами,
та й ночую я дома.
Не дружу з пацанами,
і люблю без кондому.
Не жую. Не палю.
Не вживаю насіння.
Із пластмаси не п`ю.
І я маю сумління.
Зиркнув, ще раз, двірник
на мене спідлоба -
Вас би всіх на смітник,
бери вас хвороба!...
Я поїхав.
А він ще, з лопатою,
по дорозі ходив -
зішкрібав там, плескатих,
собак і котів
Не вистачає нам іще трішки культури виховання. Гарний вірш! 
