Серед віхоли талого диму,
Як в пітьмі в порожнечі стою.
І кристалики білого суму,
Снігом падають в Душу мою.
Бо не можу ніяк зрозуміти,
Хай би я десь загинув в бою.
Україно тебе розпинають,
Окупанти у Божім раю.
Де ще є такі доли і ріки,
Де ще є такий сивий Дніпро.
А Господь дав душею спочити,
Благодатнеє спивши вино.
Хіба десь іще так зустрічають,
Соловейки весну у гаях.
А ще люди роботи не мають,
Гнуть горба в чужинецьких краях.
Гей вставайте і пута порвіте,
Свою честь підніміть на крило.
Зайд чужинських із хати женіте,
У вогні своє змийте тавро.
Розпяли Україну заброди.
Скільки наших могил по світах,
Потоптали чужинські народи,
Зна лиш в небі Господь чи Аллах.
Повій вітре в мою Україну,
Там де сивий Славутич Дніпро.
Підніми мене, скинь, не загину,
Щоби взятися знов за перо.
Як колись у злагоді зібрати,
Воєдино трипільську рідню.
Розбудити потомків Арати,
Своїм словом з глибокого сну.
"Повій вітре в мою Україну,
Там де сивий Славутич Дніпро.
Підніми мене, краще загину,
Тому знову берусь за перо."
Повій вітре в мою Україну,
Там де сивий Славутич Дніпро.
Підніми мене, краще загину,
Тому знову берусь за перо."
Ми піднялись, піднімуться й люди,
Україна ж була в нас і буде !!!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітер змін хай віє в Украіну,
Хай добро і щастя нам несе.
Будем жити краще-я в це вірю.
Треба лиш терпіння.Все мине.
Все мине-невдачі,негаразди,
Треба лиш змінити нам себе.
Обирати кращих нам до власті.
І любить краіну над усе.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
