Мене надихає ніч
Довга дорога додому
Над головою зорі
Впускають й опускають додолу
У довгу дорогу до себе
У віддзеркалені космосу
Який впіймати й тримати
Без рухів, без фокусів
Я знаю це можливо
Але так багато галасу
Через те що не важливо
Через це стільки пафосу
Рівно в четвертій ранку
Я втікаю шляхом молочним
Галактики вказівники
Серцем хоча б бути молодшим
За мною стежать
Режисери «Шоу Трумена»
У цьому світі тихо
Моєї форми тут нема
Якщо болить то окремо
За цим спостерігаю із глибини
Мої ноги дерево
Коріння звідти, де до появи ми були
Довга дорога до себе
У віддзеркалені Всесвіту безмежного
Я тільки передаю послання
Надіслане із веж його
