Життя одне, дороги різні,
І доля в кожного із нас,
Своя, єдина, прийде час,
ТА вибирати буде пізно...
Не знав, не бачив, заблукав,
І крок зробити вже не встигнеш,
Зрадливо в серці голос стихне,
Бо ти й не жив, а проживав!
І в мить відчуєш, вже нема,
НІ почуттів, ні віри в Бога,
Життя одне, твоя дорога,
Чужа, спустошена вона.
І погляд ранить блиск дзеркальний,
І світь крізь призму сподівань,
Далеким стане, від блукань,
Таким суворим та бежзальним.
З останніх сил іще побачиш,
Як та безвихідь п’є до дна.
Яка ж безбожна та страшна,
І як дитина ти заплачеш!
Гарячі сльози льють рікою,
А крах надій - жорстокий смак,
Герой не справжній, а відтак,
Програв безславно ще до бою!