Отак надворі холодно зимою,
Як у душі без ласки теплих слів.
Забанував печаллю я німою, -
Засипав сніг дороги, всі замів.
Юга пекуча не розкаже де ти
Очей сховала вересневу синь, -
Не перейти - перебрести замети,
Не віднайти загублених стежин.
Від ревних шалів білої панянки
Боюсь, аби я дочиста не змерз.
Терпляче жду на березневі ранки,
Що розкоркують літепло небес,
Що запалає коло полум’яне,
Розтане сніг, льодини крем’яні,
І ти відкриєш у палкім бажанні
Не тільки двері, а й себе мені…
13.12.12
Уррря! Ви мене послухались! - змінили те "відчиниш"... вибачайте, якщо ненароком вдерлася у Ваш вірш (по собі знаю, як болісно робити якісь зміни у вже готовому творі)...сподіваюсь, це не надто нахабно з мого боку?
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
- змінили те "відчиниш"... вибачайте, якщо ненароком вдерлася у Ваш вірш (по собі знаю, як болісно робити якісь зміни у вже готовому творі)...сподіваюсь, це не надто нахабно з мого боку? 
