Море блакитне злегка хвилювалось,
За морем була земля.
Дівчина раз там одна закохалась
У хлопця, у скрипаля.
Він не любив її. Мав він кохану
Дівчину іншу одну,
Яка також його щиро кохала,
Був хлопець їй до смаку.
Були подругами дві ті дівчата,
Хлопця любили обі.
Хлопців довкола було так багато!
В ноги їм падали всі.
Були дівчата обидві красиві,
Мали обидві талант.
Перша уміла співати чарівно,
Друга - іще й танцювать.
Раз в день похмурий, як падала злива,
Подруги з танців прийшли.
Друга - щаслива і жартівлива,
Перша - сумніша зими.
Другій сьогодні музика на скрипці
Пісню веселу зіграв.
З другою хлопець весь вечір проводив,
З нею лише танцював.
Другій той хлопець признався в коханні,
Дівчина та йому теж.
Як було гірко тій дівчині першій!
Сльози лилися без меж.
Дівчина перша пішла враз до моря
Й кинулась в хвилі його.
Дівчина друга пішла купувати
Плаття весільного.
Та як дізналась про долю подруги -
Звідти вернулася враз.
Хлопцю відмовила, й тут же, від туги,
Вмерла у нього в руках.
Хлопець в печалі також від кохання
В синьому морі втопивсь.
Пісні його сумовиті останні
По берегах розійшлись...
Збіглися люди, та що вже подієш -
Так їх судила судьба.
Бачите, друзі, буває в коханні
Дуже велика біда.
